Просто блоґ

Вже стандартно, починаючи з 3+2+1 на Українській блогосфері заносить мене в такі дебрі інтернету. Про всіх них не напишеш і не треба. Але дещо зацікавило.

Сфотографуватися на паспорт у вишиванці. І не для того, щоб це було доказом, що я українець, чи ще щось на подобу того…

А тому, що це гарно, люблю вишиванки. Слабо було самому додуматися до такого.

Хотів просто про цю ідею написати(втілиться вона не швидше як через три роки:)), подумав чи є в мене фото в вишиванці(аналогові є, треба буде в нормальній якості копірнути), почав шукати, знайшов. І не тільки свої. Отак і вийшла ціла фотопідбірка з вишиванками:

Я, дома

…далі »

Ну от і все. На руках диплом спеціаліста. І я вже офіційно “не студент”, а “молодий спеціаліст”, як нас назвали у Прикарпаттрансгазі.

Випускний відгуляв. Відгуляв на славу. Собі ставлю четвірочку, бо все таки язик в кінці забагато розв’язався, але все було супер.

Вручення, п’янка, танці, танці/п’янка, зустріч сонця. Ну ще як бонус похід на лікер “Старий Таллін”.

Під гуртожитком, жителі гуртожитка

…далі »

Вчора відвідав виставку “Орнаментальне ковальство” в художньому мезеї.

Дуже багато гарних виробів з металу.

Багато таких, що були зроблені на святі ковалів, але й багато таких, що там не бачив.

Годинник сподобався дуже.

А ось ця композиція так сподобалася. що я навіть забув подивится на її назву.

На цьому тижні планую ще два культурні походи. Завтра на КВН, а середа/четвер в театр на що не знаю, завтра рознюхаю. Все ж таки фестиваль театрів у місті!

Сьогодні облазив ціле місто взад-вперед. Замучений!

Ввечері на день міста відбувся концерт Кріса Нормана і групи Smokie. Коли почув, то не повірив, як і більшість народу. Але коли переконався…

Особисто цб групу не слухав, десь колись пару пісень може, але це улюблена група тата. Подзвонив йому, але він не зміг приїхати, тому на концерті прийшлося балдіти у двох(з братом) за трьох. Правда взагальному балділо нас більше. Близько 8ми тисяч, як повідомляють ЗМІ.

Задоволення отримав велечезне. І взагалі це найкращий концерт на якому мені довелося побувати!

Дякую тим, хто організував це дійство…

«Smokie»«Smokie» 
«Smokie»«Smokie»

7 травня - день міста в Івано-Франківську.  Цього року місту виповнилося 346 років. Вітаю! 

Особисто усіх дійств на честь свята побував на виставці квітів, яка відбулася на площі Міцькевича і на поїданні великого торта біля ратуші. Торта я так і не скуштував, бо поспішав на завод по дипломних справах.

Ввечері були «Smokie» про них пізніше.

Маленька фотопідбірочка(фотографував телефоном)

Про подробиці поїдання торту прочитав ось тут www.ifportal.net

Чудовий подарунок до Дня міста зробила мешканцям влада. Це – казковий торт величиною 3м х 1,2м та висотою більше 1м. Торт зроблений у вигляді міської ратуші із годинником та жовто-блакитним прапором. Важить кулінарний шедевр більше 150 кг. На його оздоблення пішло понад 2000 солодких прикрас. Виготовити цей кондитерський виріб міська влада довірила ЗАТ «Перлина», яке успішно себе зарекомендувало на протязі багатьох років на ринку кондитерських виробів. 

На мої очі попали карети швидкої допомоги, як виявилося це подарунок місту, від кого не знаю.

Після церкви всі йдуть по домам снідати. Після сніданку трошки спочиваємо і помаленько все село прямує в урочище Перекопи. Знаходиться воно біля села на пагорбі під яким протікає Дністер. Колись там було поховання і церква. Тобто церква була, а поховання і є і тепер. Велися розкопки. Звідти одній точці видно трошки Дністра.

Сам цей вихід на природу назвиється ”Дивитися на воду”. Рахується, що хто подивиться на Дністер на Великдень в того покращиться зір. Тому всі хто йде на Перекопи обов’язково дивляться на воду.Після води хтось сідає попід лісок перекусити, хтось іде на квіти в ліс, інші просто спілкуються.

Отак все триває поки на підходить час іти на вечірню.

Всі передислоковуються до церкви.

Отут якраз і починаються великодні святкування. Дівчата співають веснянки, гаївки водячи хороводи навкруги церкви. Колись з ними були і хлопці, тепер нас чогось там нема, сумно. Хлопці грають таку гру як “Дупак”. Суть гри досить проста. Один пригинається, хтось тримає шапку і прикриває шапку, а всі решта б’ють його якраз по тій таки дупі. Після кожного удару він вгадує хто бив. Кого вгадали, той і лягає під удар. Буває ввечері ледве йдеш, а щоб сісти то і мови нема, але такий веселий і задоволений.Ще є одна гра, яку ще в дитинстві грали ми і наші батьки. Останні роки її ніхто не грав. Ідея її пограти сприйнялася на ура.“Третього лишнього” 

Народ розбивається по парах і стають колом один за другим. Ще є один б’ючий і один лишній.

Б’ючий б’є лишнього ременем і не подитячому. Завдання лишнього стати спереду якось пари. Тоді лишнім стає той, що стояв ззаду. І отак ми пробігали півтори годинки. Ох і пекли задниці.

Нарешті я добрався до нормального нету, а також часу можу приділити стільки скільки сам захочу. Починаю помаленьку викладати фото і враження за минулий тиждень.

Літургія почалася у нас у 7:00, цим не дуже задоволений, бо на Пасху дуже гарно вночі. Але все пройшло нормально. Нижче декілька фото з освячення Пасхи.

Служба іде, всі стоять моляться і тут на середину(на вулиці) вибігає дівчинка років 3-4, до пів хвилини  роздивляється, а потім біжить до кошиків. Підбігла і за кошик(чужий) - хап. Ну жіночка, котрої кошик був, відібрала його в неї. І тут підбіг її тато, і давай забирати її на сторону, так та вирвалася і тікати по при кошики. Паралельно розглядаючи і напевно підбираючи собі якийсь:). Одним словом чоловік той два рази церкву так оббіг за дитиною.

Десь більше місяць тому, будучи в стані легкого сп’яніння(цим напевно і пояснюється на перший погляд непов’язаність між стовпчиками) і душевного болю, написав ось таке:

Прожив дитинство не сумне
І перейшовши тихо в юнь.
Ти думаєш собі:
Який же я малим був лунь.

Неміг надути навіть кульки
Розбив машинку кольорову,
Ломав усякі там ляльки,
Безслідно начебто ходив у школу.

Хто ми такі?
Що ми ще за істоти?
Цураємося найближчих,
А повзаємо попри сволоту.

Чомусь складається життя
Ну не найкращим чином
Не можемо ми жити просто так, -
Завжди шукаємо причину.

І лиш тепер я зрозумів,
Що кожна мить, і навіть та секунда
Проходить не безслідно в нас,
Не пропадає як у лісі лунда.

Коли живеш, і чим це більше робиш,
Ти починаєш пізнавати,
Що кожна мить твого життя
Його вбирає в усе новіші, чи ба - додаткові шати.

Довго думав чи виставляти чи ні, а потім таки вирішив, що хай воно буде.

Чекаю на критику!

90+5Й. Риисе (Ливерпуль) забивает автогол. Трагедия красных! На пятой добавленной минуте вышедший на замену Риисе головой срезает мяч в свои ворота после подачи Калу с левого фланга. Норвежец готов провалиться сквозь землю.

Матч переглядав в онлайні на www.uefa.com. Тобто перечитував основні моменти.
Два попередні рази я вболівав за Челсі. Бо там наш Андрій, тепер в обидвох клубах наші Андрії. Ставив на Ліверпуль. Ну думаю, що він і виграє. Хоча Челсі цілком заслуговує на фінал. Четвертий раз програти у півфіналі за останні 5 років, причому 3 одній і тій команді. Це дуже важко. Ну на фінал воно заслуговує не через це. Бо можна сказати, що якщо програли значить слабші. Не знаю, тут напевно вже діє якась велич Ліверпуля, те чого бракувало Челсі. Ну а думаю автогол, як раз і стане для мерсисайців(теке кумедне слово) похоронним.

Під час написання цього поста мені стукнуло 22. Ну, що ж вітаю себе. Треба, щось собі побажати, а може ні…

Я краще подякую за те, що мені стукнуло стільки… 

Дякую!!! 

Як це не прикро і не позоро, але я напевно перетворююся в жінку, не фізично звісно.

От тому приклад:

Мав сьогодні купити собі туфлі, кросівки, кофту і т.п Походив по базарі трохи, мало, що мені сподобалося. Одним словом не купив нічого, що мав, тому купив сумочку.

P.S. Ну правда сумочка до фотапарата була, але тим не менше   :)   :)