Просто блоґ

Довший час я не писав через певні причини і переконання, які можливо не всім і зрозумілі будуть. Але стаття “Як планета може дізнатися про Україну” Славка Агеєва на www.infoporn.org.ua знайшла причину написати, яка переважує причини не писати. І думаю вони ще й за:).

Декілька речень із статті:

“…Але як зробити так, щоб і пересічні громадяни інших країн знали про Україну - і знали щось гарне?

Наприклад, не те, що українці являють собою одну з найбільш хворих на алкоголізм і тютюнопаління націй, а що це люди розумні, цивілізовані, добрі, високодуховні, варті поваги… Коротше, як створити позитивний імідж країни, не наймаючи купу цинічних іноземних піарщиків, які роблять імідж Росії, Ізраїлю чи Штатам за нереальні кількості бабла?…

…Сьогодні, відкриваючи www.wikipedia.org, бачимо в лідерах за кількістю статей однією мовою міжнародну англійську, братню російську (331 000 статей). Приємно, що поляки написали вже 553 000 статей. Розвинені нації – понад 700 і 800 тисяч, французи і німці, китайці намалювали своїми єрогліфами за 500 тисяч. Українською – всього 131000 статей….

…В Україні будь-яке покращення треба починати знизу.
А тому – народ, в кого є час, натхнення і бажання зробити щось корисне – пишіть у Вікіпедію.“

Ідея в тому, щоб вивести Україну в топ і таким чином створити більш позитивний імідж. Але це швидше як ідея для акції. А насправді всі разом ми збільшимо кількість інформації українською. Як кажуть самі для себе стараємося.

Тому закликаю всіх блогерів розмістити пост із закликом приєднатися до акції, ну і самим звісно взяти в ній участь.

Завжди є щось що шукаю на Вікіпедії і українською його нема. Тму думаю кожен знайде сферу в якій він може щось написати. Нук або принаймі перекласти з інших мов, щось що до душі!

Вперед!

Трішки інформації:

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Вікіпедія (англ. Wikipedia) — це відкрита багатомовна вікі-енциклопедія.

Історія української вікіпедії

Вчорна відвідав відкриття арт-клубу "Різні люди". В основному він почався з літератури, а потім добавилися і творчі люди різних напрямків - так казали.

Я не є дуже великим літературоманом. Таке, книжечка і пару віршиків в місяць, та й усе. Але пішов(а що мені ще тут робити).

Створення такого клбу на мою думку є велим вкладом в розвиток і популізацію сучасної літератури, ну і творчості взагалі. А основним, то думаю є вікриття нових талантів.

По порядку:

Про кафе. Кактус - кафе, яке…

…далі »

Пишу з Windows Live Writer. Надибав таке, тестую.

Вчора перейшов на акцію від Інтертелекому(мій інтернет провайдер). Тепер один місяць платитиму, а інший мені на халяву інтернет надавати будуть. В зв’язку з цим збільшив пакет. Тепер матиму 4000 Мб в місяць за 145.

З нагоди цього роблю безкоштовну рекламку для Інтертелекому за участю Сніжка. Фото з ще ніде не опублікованої його фотосесії. )))

Давненько я не писав. Це пов’язано з поломкою лептопа, а саме розбомбленої клавіатури(без подробиць).

Сьогодні придбав собі ЮСБ клавіатуру, а до рідної треба з місяць чекати.

В армію осінню я не піду, хух…

Їздити далеко я вже нікуди не збираюся. Сидітиму собі в Ужгороді. Нарешті, щось наклювалося з футболом. Правда цієї неділі не зміг піти, но думаю це був не останній раз. Наклювалося вконтакті(деколи і користь з нього є).

Сьогодні джуе активно спорили, але ні, просто говорили. Говорили на роботі про поляків і мадярів. А саме: закарпатці нас називають поляками. Ну їх мадярами називають.

Відколи ми на закарпатті, на роботі чуєм мадярську(реально вроді угорська, но її я теж не знаю)), від господарів таке саме, в місті теж, але і багато на українській говорять. На українській це в порівнянні з мадярською, а так то укр-рос 60 на 40.

Я жахався з франківська, тут промовчу поки.Про мову напишу пізніше, хоча воно в принципі аналогічне національності.

Отож, ще з тих часів, коли на карті не було такої країна, як Україна. Галичина була під Польщею, Подкарпатська русь(так тут називають Закарпаття) була під Угорщиноюі, от тоді почалося. Одні одних називали тими під ким вони є, але аж ніяк не українцями. Отак і вже в єдиному СССР були, і другий десяток незалежні, а далі “хєрньою страдаєм”.Називаємо одні одних ким завгодно тільки не українцями. З такими справами ми далі, щомісяця проводитимо вибори. Хм, а якщоб кожна партія проводила вибори, коли їй потрібно і заодно була б спонсором тих же виборів. Варіант сила, наші кишені на порожніли б. Купка тих клоунів, що на верху цим і користаються, що ми одні на одних гонимо.

А виною всьому непоінформованість і зовсім не знання історії(я в тому числі).Ось кілька прикладів з останніх місяців життя:

- Що Ведмідь, до мадярів зібрався?

- Ага!

Що ти гакаєш? А ти питаєш? Бачили скільки там тих мадрів? Ні? То і не треба пиздякати!

——-

Що нас(прикарпатців) називають поляками нам сказав мужчина з Прикарпаття. Навідміну від закарпаття де всюди звучить мадярська, на прикарпатті я, щось польської не чув і поляків не бачив! Денеде у селах зберігся чуть чуть діалект, мізер. В моєму селі чистою звісно ніхто не говорить, але мене зрозуміє кожен українець. Поляки, поляки…Якого дідьтка казати, якщо не знаєш? Га?

——–

Нічого, приживетеся, найдети дівчат, одружетися, тут люди не такі, як у вас, людьми не перебирають! - жіночка нам одна казала.

Звідки ти знаєш???-

——

Нічогесенько мене так прорвало. Що маємо те маємо! Любіться українці і буде нам всім добре!

P.S. може то завести блог української єдності???))) Ні, нема нам чого єднатися, ми ж не роз’єднювалися!

P.S.2. З гугл хрома писанина у блозі збивається в одне речення. Це я вже з опери редагую, сподіваюся не треба буде ставити фірефокс

О, а це вже з вокзалу Франківського фото 

Вчора ввечері я добрався до Франківська! Зустріло мене рідне місто дощем і дорожезним таксі.Але що вже поробиш.Футбол у брата і сьогодні гуляння містом!!!Тепер їду  в Городенку… Фото з якогось місця в дорозі і Франківський вокзал 

Фотки туповаті, но на жаль часу більше не дають, щоб зфотографувати пейзажі і історичні місця:) в Мукачево зїло 10хв зарядки. Навряд чи стане до Франківська, але… 

Пришвидшена поїздка в рідні края нажаль зпровокована на дуже веселими подіями(але і не дуже сумними). Але зараз не про них.Відколи в Ужгороді постійно переживаю, якісь адреналнові події.От наприклад зараз я пишу з ноута в атобусі.А для цього я останні хвилини гнав таксі через пробки, бо забув модем.Батареї мало, а я розпочинаю свій марафон. Буду публікувати фотки з міст де є покриття і ми будемо зупинятися. 

Літо! Ще одне літо збігло, як на долоні… Для мене це літо почалося 3 червня, коли захистив диплом. До того була ще дипломна весна. Після здачі, пішло поїхало. Відмічання довготривалі, потім був фантастичний фестиваль в Уніжі, Івана Купала, Павла і Петра, яке пам’ятається тільки загубою телефона. Далі пішла метушня з влаштуванням на роботу. Ціле літо, скільки був дома, то постійно в роз’їздах Копачинці транзит Франківськ. Але цим літом я насолодився наповно. Не зважаючи на те, що мені постійно було ‘хрєново’ десь там всередені. Я посто насолоджувався з того, що мене будили до роботи після 3х годин сну, бо це було дома… Останні місяці в ріднім домі. Тут бац! Прийшов серпень, Ужгород, робота! Але тоже прикильно. Пиживемся і тут, трошки треба потерпіти, стати на ноги…Підготував літній колаж, але нет глючний, тому виставлю вже напевно восени.

В Франківську всі буденні закупки робилися у супермаркеті “Вопак”, який знаходився у двох хвилинах від гуртожитку. Він не був таким великим, як Велес, Арсен чи Кишеня. Все в ньому було, все, що треба на кожен день.І яким приємним було здивування, коли виявилося, що в Ужгороді Вопаків аж 4.І один з них біля нас. Ото ж з Вопаком на все життя :). Чим же тоді ужгородський Вопак не Вопак? Коли до нас приїзджали колеги:) з Хуста ми тарилися у Вопаку. Вони мали з собою карточку. Після її перевірки касирка видала: з цією карточкою може на вокзал іти! В нас вона не йде.Чого вона так сказала, нам не сказала. Залишається тільки догадуватися, зате весело!