Просто блоґ

Вже стандартно, починаючи з 3+2+1 на Українській блогосфері заносить мене в такі дебрі інтернету. Про всіх них не напишеш і не треба. Але дещо зацікавило.

Сфотографуватися на паспорт у вишиванці. І не для того, щоб це було доказом, що я українець, чи ще щось на подобу того…

А тому, що це гарно, люблю вишиванки. Слабо було самому додуматися до такого.

Хотів просто про цю ідею написати(втілиться вона не швидше як через три роки:)), подумав чи є в мене фото в вишиванці(аналогові є, треба буде в нормальній якості копірнути), почав шукати, знайшов. І не тільки свої. Отак і вийшла ціла фотопідбірка з вишиванками:

Я, дома

…далі »

А якщо бути точним, кіно, феєрверк і трошки проУжгород.

Нарешті сьогодні відвідав найсучасніший(так сказано в рекламі) кінотеатр Ужгорода “Доміон”. В ньому я буві раніше. Заходив, щоб пітвердити описи співробітників, щодо цін. Троє людей про нього розказували, і кожен щось сказав, своє особливе і примітивне. Насамперед зайти в нього спонукала заява Андрія, що ціна там 30 грн. Ні! Ціна на денні сеанси 15, на вечірні 18. Нормально подумалося, приблизно як у Франківську. Але ні. Крісла в ньому ще старенького зразка, тому сиділка трохи нагризлася :). Звук так собі, не ахті, пропадає чутку. Але взагаліто може бути. З тим як вонипоказують, то раз на два місяці можна буде забігти на щось цікавеньке.

А дивився “Мумію 3″. Отут я напевно і почну офіційно рубрику опису фільмів,які я переглянув. Оцінювати поки не буду. Система n-бальної шкали мені не подобається, тому придумаю щось своє. Ідея вже, в принципі воно всеріно зведеться до чогось подібного на ту систему, але про це, коли придумаю…

Мумія 3. Гробниця імператора драконів

Кінотеатр: “Доміон”, Ужгород

Починається фільм з такого собі просвіту історії, про імператора і те як утворилася його гробниця. …далі »

Починаючи з третього курсу коледжу і до кінця університету я спокійно міг собі дозволити таку річ, як не піти на другу пару через те, що хочу спати. Для мене це не здавалося надто частим, але не так думали в навчальних закладах. Навіть в студентських гороскопах пишуть, що я любитель цього. Останній курс в універі в нас взагалі пари починалися з третьої чи четвертої пар. Спати ранком я привик.

А тут. Два тижні я вставав в 6:35, а тепер взагалі буду в 6:15 вставати. І так кожен день. 15 хв пішки, 30 хв ікарусом і я на роботі.

Не знаю як я це витримую, але витримую. І тепер засидітися до після 12ть мені це пізно. В суботу і неділю пізніше 9ть не встаю. Тобто адаптація проходить легко. Правда на роботі до обіду позволяю собі таке явище, як позіхнути.

Нічого не писав, бо не хотів. Не хотів нічого писати, поки не здам екзамен. Він завтра. Здається  вже закінчив інститут, які можуть бути екзамени. А фіг там. Здаю екзамени по ОП, ТБ і ЕБ(різні види праці і безпеки :)).

Но що саме головне. Два тижні ми сіділи і читали, мали читати інструкції. Здається вже на роботі, мали б то все серйозно сприймати. Та де. Пофігізм ще більший ніж студентом. Бо чогось знаю, що здам, якщо не за перший раз, то за другий(останній).

Але один нюанс, який чомусь до мене дійшов за сьогоднішній цілий день роздумів, останній день читання.

Здати мушу, бо підйомні дали(і не хилі такі), та й наморочилися з тим прийомом на роботу. Ну і ще щось трошки вчив.

Але оцінка, оцінка буде не у вигляді цифер. Здав або не знав. І  сенс не в цьому, а в мені. Це буде як представлення, чим ти дихаєш мужчинко??? - будуть дядьки дивитися. Хм… Повалив я читати…