Просто блоґ

Починаючи з третього курсу коледжу і до кінця університету я спокійно міг собі дозволити таку річ, як не піти на другу пару через те, що хочу спати. Для мене це не здавалося надто частим, але не так думали в навчальних закладах. Навіть в студентських гороскопах пишуть, що я любитель цього. Останній курс в універі в нас взагалі пари починалися з третьої чи четвертої пар. Спати ранком я привик.

А тут. Два тижні я вставав в 6:35, а тепер взагалі буду в 6:15 вставати. І так кожен день. 15 хв пішки, 30 хв ікарусом і я на роботі.

Не знаю як я це витримую, але витримую. І тепер засидітися до після 12ть мені це пізно. В суботу і неділю пізніше 9ть не встаю. Тобто адаптація проходить легко. Правда на роботі до обіду позволяю собі таке явище, як позіхнути.

Сьогодні переїхали з приїзджої на хату, де і будемо надалі жити от тільки за “пеньонзи”. Могли ще пожити два тижні нахаляву і зекономити 50 $ кожен. Але дуже хотілося сюди. Проста математика: ти живеш у приїзджій до вересня і економиш гроші. Але… я думав чого так тягнуло сюди. Хата, як хата. Та справа не в хаті, а в… стабільності, упевненості, хоч і меленькій.

У вівторок вже буде як три тижні ми тут. За цей час ми постійно в якомусь русі і не знаємо на чому стоїмо. А тепер ми хоч знатимемо, на чому спатимемо і де.  Звісно це не наше, але поки хай буде так, може з часом і доживуся до такого.

Завтра ще крок в кра’єрному рості. Нарешті приступаю до роботи, до самостійної ще далеко, але тепер принаймі щось буду вчити і робити під керівництвом інженерів!

Вперед до сну, бо зранку до роботи!(6:15 підйом) Я в житті так рано не вставав, не рахуючи поодиноких винятків.

Сьогодні здав екзамен з Охорони праці!

Тепер я допущений до стажування, а відповідно до роботи і навчання хитрощів КВПіА.

От тепер мало б бути вже щось цікаве!

Поживем…

Нічого не писав, бо не хотів. Не хотів нічого писати, поки не здам екзамен. Він завтра. Здається  вже закінчив інститут, які можуть бути екзамени. А фіг там. Здаю екзамени по ОП, ТБ і ЕБ(різні види праці і безпеки :)).

Но що саме головне. Два тижні ми сіділи і читали, мали читати інструкції. Здається вже на роботі, мали б то все серйозно сприймати. Та де. Пофігізм ще більший ніж студентом. Бо чогось знаю, що здам, якщо не за перший раз, то за другий(останній).

Але один нюанс, який чомусь до мене дійшов за сьогоднішній цілий день роздумів, останній день читання.

Здати мушу, бо підйомні дали(і не хилі такі), та й наморочилися з тим прийомом на роботу. Ну і ще щось трошки вчив.

Але оцінка, оцінка буде не у вигляді цифер. Здав або не знав. І  сенс не в цьому, а в мені. Це буде як представлення, чим ти дихаєш мужчинко??? - будуть дядьки дивитися. Хм… Повалив я читати…

Я вже в Уждгороді!!!

Приняли нормально, навіть дуже, дамав буде гірше.

З житлом запара, а відповідно і з нетом, а відповідно і з блогом, але щось придумаю.

Поки вивчаю місто…

Нарешті вчора влаштувався юридично на роботу. Ну тобто на роботу я з 1 серпня. Але наказ на руках.

Ну і напарився. Цілий тиждень пішов. Копачинці - Івано-Франківськ - Городенка - Івано-Франківськ - Копачинці(це зараз буде).

Але відпочив нехило. Нічна прогулка Городенкою, нові знайомства. Годинні розмови про футбол!

В брата іменини - Вітаю!!!

P.S. Брата звати Павлом.

Пів дня просидів під Прикарпаттрансгазом, аж поки щось таки дізнався. Поки стану на роботу. то прийдеться трохи попаритися. Пройти медичну і приїхати ще раз у Франківськ. Вроді нічого страшного, але з моїм добиранням, то фактично цей тиждень пропадає. На роботу з серпня. А з понеділка в Ужгород на розвідку.

Після вчорашнього розпивання коньяку у парку, сьогодні годину чистив штани і кросівки. Ну просто дощ був:).

Також сьогодні можна сказати знайшов роботу.

Отож Ужгород, Закарпатське лінійно-виробниче управління магістральних газопроводів.

Слюсарем у КВПіА. Назва посади не дуже пре, але не посада красить людину, а людина посаду(щойно придумав).

Але є ще одне але - Диплом. Його треба захистити, а перед тим зробити.

Просувається він у мене повільненько. Так що треба серйозно за нього сідати і не байдикувати. Проблематично правда, весна всетаки.

В голові ще висять думки з понеділка, а тут уже свіжа їжа для мозку.

Робота! Щось накльовується, але не у Франківську.

Де, напишу завтра, коли буду точно знати. Діло в іншому,  а в чому не знаю.

За 300-400 км. Зарплата пристойна, робота не чорнова і житло дають(ну це все попередня прилюдія, але щось таки і правда).

Ото ж житла у Франківську немаю, значить це не тримає.

Батьки не тримають, а навпаки, якісь такі жваві і веселі стали.

А от Брат. З Братом складніше, бо йому взагалі якось насрати.

Дідуся і бабусю ніхто і не питатиме чомусь :)

Виходить спокійно можу їхати за тридеведь земель.

І мене чомусь так пре ця ідея, а в той же момент паскудство на душі росте…

Поїду і буде спокій, легше забудеться…

Голова повна думок, а я пливу по цьому світу як струмок.

На сьогодні все… Завтра більш детально.

Примітка: Кафе Мандарин(там де Золота Ліра була): в ньому таракани по стінах бігають.