Другого дня подій відбулося більше, так як був там зранку :).
Відвідав клуб відеопоезії, сподобалося.
Розмалював свого кашкета. Прикольна ця штука - малювання на футболках. Футболку зажав, а за тою якої не шкода лінь було вернутися. Порозмальовувалися повністю. Спочатку хлопці дивилися як на диковинку, але потім як розійшлися.
Ще валюта там своя була: буфони 
І дівочки нівроку такі;)
З 27 по 29 відвідав фестиваль Уніж – фестиваль українського формату. Відпочив на славу! Але попорядку. Зранку в п’ятницю ще доробляв паркан, гріло сонечко. Додороблявся до того, що вирушав після обіду з дому, коли почався дощ. Він мене супроводжував всю дорогу. Добирався так: автом, човном і пішки. Коли прибув на місце, то дощ закінчився.
Уніж з протилежного берега:
А це вже на місці:
В перший день фактично нічого не застав. Тільки кузню і концерту трошки, який до кінця не відбувся через дощ.
А це вже прибула підмога:
Перший день так і закінчився споживанням того, щшо вони принесли.
А поселився я на березі самого Дністра. В основному містечку якось не затишно було.
Далі будуть описані решта дні, які на події були більш багатими.
Після церкви всі йдуть по домам снідати. Після сніданку трошки спочиваємо і помаленько все село прямує в урочище Перекопи. Знаходиться воно біля села на пагорбі під яким протікає Дністер. Колись там було поховання і церква. Тобто церква була, а поховання і є і тепер. Велися розкопки. Звідти одній точці видно трошки Дністра.
Сам цей вихід на природу назвиється ”Дивитися на воду”. Рахується, що хто подивиться на Дністер на Великдень в того покращиться зір. Тому всі хто йде на Перекопи обов’язково дивляться на воду.
Після води хтось сідає попід лісок перекусити, хтось іде на квіти в ліс, інші просто спілкуються.
Отак все триває поки на підходить час іти на вечірню.
Всі передислоковуються до церкви.
Отут якраз і починаються великодні святкування. Дівчата співають веснянки, гаївки водячи хороводи навкруги церкви. Колись з ними були і хлопці, тепер нас чогось там нема, сумно. Хлопці грають таку гру як “Дупак”. Суть гри досить проста. Один пригинається, хтось тримає шапку і прикриває шапку, а всі решта б’ють його якраз по тій таки дупі. Після кожного удару він вгадує хто бив. Кого вгадали, той і лягає під удар. Буває ввечері ледве йдеш, а щоб сісти то і мови нема, але такий веселий і задоволений.Ще є одна гра, яку ще в дитинстві грали ми і наші батьки. Останні роки її ніхто не грав. Ідея її пограти сприйнялася на ура.“Третього лишнього”
Народ розбивається по парах і стають колом один за другим. Ще є один б’ючий і один лишній.
Б’ючий б’є лишнього ременем і не подитячому. Завдання лишнього стати спереду якось пари. Тоді лишнім стає той, що стояв ззаду. І отак ми пробігали півтори годинки. Ох і пекли задниці.
В неділю під обід вирішив прогулятися до річки, а заодно й відвідати з фотоапаратом місця так сказати мого дитинства.
Просто фотозвіт прогулянки:
Річка Дністер:
Після прогулянки я почимчикував на шашлики.
Recent Comments