Перший раз, коли ставиш варити і йдеш швиденько вибивати килими. Там їш смачні яблука, ще дивишся на небо, вибиваєш їх все таки, приходиш і є. Але не сильно пригоріла. Прибирання затягнулося і гречка остила.Ставиш підігрівати на маленький вогонь і сідаєш прочитати пару слів на рсс рідері. Слова перетворилися в речення! Є! Вже чути!Але смачна була!)))
Останні дні зовсім не було бажання, щось написати… Сталося багато цікавого, але…
Минулої неділі приїзджали батьки і сестра(кума) з племнником. Погостили, прогулялися по Ужгороді. Там Андрійкові купили надувну кульку. Але за правилами жанру, вони поїхали, а кілька залишилася. Отак вона цілий тижлень гуляє по нашій хаті. СИджу, що кумекаю за ноутом, потім зриваюся, надаюїй стусанів і далі за роботу. О, так і тепер було. Коли її гамселю, завжди про щось думаю… Надумав щось писанути - писанув :).
Вітаю Зеніт з суперперемогою над МЮ - 2:1.
Шкода, що не бачив.
Те, що ми за всі свої вчинки рано чи пізно будемо відповідати, стає все більш наявнішим. Так я почав пост про те, як мені сьогодні помстився “пижик”. В Ужгороді дуже смішні маршрутки(фото). Такі я бачив і у Франківську, але не більше трьох. Тут усі!!! З самого першого дня, коли ми бачимо на вулиці таку маршрутку, то зразу посміхаємося. Є свій топ-”смішних пижиків”(так ми їх прозвали). Найсмішніших два: розовий з Аладіном і зеленобілий зі шторами:).
Отак і сьогодні вже йдемо додому і тут зза повороту “смішний пижик, ми зразу в сміх і тільки зотіли щось сказати, як він проїхався по невеличкій калюжі, яка в той момент була навпроти нас.
Я був поближче до проїзджою частини! От такі вони, злопамятні…
Нарешті вчора влаштувався юридично на роботу. Ну тобто на роботу я з 1 серпня. Але наказ на руках.
Ну і напарився. Цілий тиждень пішов. Копачинці - Івано-Франківськ - Городенка - Івано-Франківськ - Копачинці(це зараз буде).
Але відпочив нехило. Нічна прогулка Городенкою, нові знайомства. Годинні розмови про футбол!
В брата іменини - Вітаю!!!
P.S. Брата звати Павлом.
Ну нічого, зовсім нічого не хочеться робити. Але ж треба. Поки я думав, що треба порився у фотках і надибав декілька.
- Де зуби лікуєш?
- В матриці!
Роблять нас тупими, я про графік роботи.
Оце якраз та піч в якій я дивився на розпечене вугілля. І дядько француз.
Оцей стрибок з вікна вдалося менш-більш нормально зняти з 15 спроби. А робилося все так: один стояв і рахував, він стрибав на одне число я на інше фоткав. Це все було якраз і відшліфовано в попередніх спробах. Ну і налазився Васько по тому вікні.
Ну все! Сідаю за диплом!
Вчора відвідав виставку “Орнаментальне ковальство” в художньому мезеї.
Дуже багато гарних виробів з металу.
Багато таких, що були зроблені на святі ковалів, але й багато таких, що там не бачив.
Годинник сподобався дуже.
А ось ця композиція так сподобалася. що я навіть забув подивится на її назву.
На цьому тижні планую ще два культурні походи. Завтра на КВН, а середа/четвер в театр на що не знаю, завтра рознюхаю. Все ж таки фестиваль театрів у місті!
Сьогодні облазив ціле місто взад-вперед. Замучений!
Посидівши ніч в неті і наривши трошки інформації, сьогодні підійшов до керівника. А він мені: та то все є, лиш треба доробити. Решті народу(ну не всім, бо дехто вже здав) ще тільки теми сьогодні дали.
Щось наліпив, піде. Здавалося, що це буде чимось важливішим. Але. якщо б було важливішим, то і рухали б нами швидше.
Прошовся сьогодні на кафедру. Десь до годинки та прогулка тривала. І все цілий день дома. На вулиці дощ. Дурію.
Щось дуже часто телефони в Боциках* почали забувати.
Нещодавно ось цей хлопака описав як він знайшов у Боцькові* телефон:
http://users.livejournal.com/entertainer_/888846.html
Вчора я їхавши у Боцику* №20 був свідком ось такої історії:
На вокзалі сіла пара на середні крісла. Я сидів на бамбетелі. По середені Коновальця вони вийшли. Ну і народ в той момент теж дуже активно мінявся, заходили-виходили. І тут коли Боця* під’їхав до зупинки на Чорновола, заходить та пара:
- Ми тут телефон забули?
- Шукайте, мені не давали.
Голос із залу(ну просто геній, сумніваюся, що вони б додумалися самі :)): -Подзвоніть на той номер.
- Та вибивають!
- Не знаю, мені ніхто не давав. - сказав водій і ми поїхали далі.
Маленький підсумок: не всі ще у нашій державці шляхетні.
Моя підозра: шпана(дівчата).
*Боцик, Боцько, Боця - щось на кшталт пижика. Так як тепер вже немає пижиків, а є жовті автобуси, серед яких і є нашого виробництва Богдани, то я придумав для них ось таку назву.
Як це не прикро і не позоро, але я напевно перетворююся в жінку, не фізично звісно.
От тому приклад:
Мав сьогодні купити собі туфлі, кросівки, кофту і т.п Походив по базарі трохи, мало, що мені сподобалося. Одним словом не купив нічого, що мав, тому купив сумочку.
P.S. Ну правда сумочка до фотапарата була, але тим не менше 
:) :)
Дуже весело провів день.
З дому вийшов десь після першої години, пішов попив чайку у ближчій кав’ярні.
Потім прогулися містом до Люм’єра, біля якого і був зафіксований ось такий сизокрилий.
Після прогулки по базару з братом ще годинку дуже весело чекали на на батька. Зустрівшися і поговоривши, почимчикували на футбол.
Прикарпаття - Енергетик - 2-1
Ну а героями матчу, якраз були не футболісти, а ось ці два дідки.
Один постійно давав тренерські настанови(кричучи), а інший подекуди крчав воротарю суперника, що б той не кричав, бо горло зірве.
Після першого тайму я помчав у кіно.
Фільм “В прольоті”:
Хлопця кидає дівчина. Він спочатку хоче всіх відіграти, але потім йому підказують поїхати на відпочинок. І він їде на Гаваї.
Але одразу ж по приїзду зустрічає колишню. Вона вивляється відпочиває тут зі своїм новим… А також гарнеька працівничка ресторану там була. От вона йому й допомогла напочатку викрутитися. І тут починається весь процес. Один готель, постійно бачаться, він весь час плаче.
В кінці все було добре!!!
Фільм попер, трошки старих і трошки ноивих жартів у якомусь такому нестандартному виконанні дуже розвеселили.
Раджу зходити.
Найбільше заперло(не враховуючи пошлятину(а її там море)):
- Ви дивилися моє демо?
- Так! Я хотів його подивитися, але потім вирішив, що треба жити дальше…
Recent Comments