Просто блоґ

А якщо бути точним, кіно, феєрверк і трошки проУжгород.

Нарешті сьогодні відвідав найсучасніший(так сказано в рекламі) кінотеатр Ужгорода “Доміон”. В ньому я буві раніше. Заходив, щоб пітвердити описи співробітників, щодо цін. Троє людей про нього розказували, і кожен щось сказав, своє особливе і примітивне. Насамперед зайти в нього спонукала заява Андрія, що ціна там 30 грн. Ні! Ціна на денні сеанси 15, на вечірні 18. Нормально подумалося, приблизно як у Франківську. Але ні. Крісла в ньому ще старенького зразка, тому сиділка трохи нагризлася :). Звук так собі, не ахті, пропадає чутку. Але взагаліто може бути. З тим як вонипоказують, то раз на два місяці можна буде забігти на щось цікавеньке.

А дивився “Мумію 3″. Отут я напевно і почну офіційно рубрику опису фільмів,які я переглянув. Оцінювати поки не буду. Система n-бальної шкали мені не подобається, тому придумаю щось своє. Ідея вже, в принципі воно всеріно зведеться до чогось подібного на ту систему, але про це, коли придумаю…

Мумія 3. Гробниця імператора драконів

Кінотеатр: “Доміон”, Ужгород

Починається фільм з такого собі просвіту історії, про імператора і те як утворилася його гробниця. …далі »

Принйняв перших гостей у якості господаря. Господаря, хоч хата і не на своїй хаті, але принаймі приїзджали до мене :).

Приїхали батьки, подивилися на обстановку в якій я живу, сказали: може бути!

Зробив для них прогулку невеличку по Ужгороду і замку(поспішали, довго їхати). Подивилися, пофоткалися і поїхали.

І знову таке відчуття, що ти став на битву з цим світомна одинці.Довезли мені ще деякі речі, всі. Фактично з дому мені вже нічого не треба. Виселився остаточно:).Не те. щоб сумно, але якось трошки не по собі.

І ще таке, свято Незалежності тут святкується зовсім по інкшому. Пофігічно, але це напевно в місті завжди так. Просто не ходив нікуди, суто на святкування.

Сниться мені, що десь в тумані, схоже, що дома. Памятаю, що я чогось розлючений і або ножиком, або розбитою банкою випадково при поспіху перерізаю собі руку. Перерізаю по середені між ліктем і зап’ястям.

І тут я вже все чітко памятаю. Руку я беру прикладаю і вона як нічого не бувало, нормально пристаилась. Я пішов на роботу. Працював я у сні так як і в реалі, але чомусь в Городенці. Проходить кілька днів і чую, що рука таки болить. Я до лікаря, там чогось і мама появляється, і вчителів багато зі школи, і дітей. І та лікарня вже перетворилася на будинок культури, сцена…

Маленький туман, в ньому прийом до лікаря і тут він пере відсмикує руку дивиться, прикладає назад, на операцію.

Операція проходить на якійсь заправці, не далеко від його дому і роботи моїх друзів-однокласників в якомусь офісі. Поки я чекав, то побував у ни, поомоніли. Вирішив глянути до руки, бо боліла. Я її трошки порухав і вона стала менше боліти.

Операція пройшла успішно!  І тут просинаюся і нормально кладу руку, яка була прижата!