Починаючи з третього курсу коледжу і до кінця університету я спокійно міг собі дозволити таку річ, як не піти на другу пару через те, що хочу спати. Для мене це не здавалося надто частим, але не так думали в навчальних закладах. Навіть в студентських гороскопах пишуть, що я любитель цього. Останній курс в універі в нас взагалі пари починалися з третьої чи четвертої пар. Спати ранком я привик.
А тут. Два тижні я вставав в 6:35, а тепер взагалі буду в 6:15 вставати. І так кожен день. 15 хв пішки, 30 хв ікарусом і я на роботі.
Не знаю як я це витримую, але витримую. І тепер засидітися до після 12ть мені це пізно. В суботу і неділю пізніше 9ть не встаю. Тобто адаптація проходить легко. Правда на роботі до обіду позволяю собі таке явище, як позіхнути.
Recent Comments