Просто блоґ

Я вже в Уждгороді!!!

Приняли нормально, навіть дуже, дамав буде гірше.

З житлом запара, а відповідно і з нетом, а відповідно і з блогом, але щось придумаю.

Поки вивчаю місто…

Хлопці почали переїзджати. Прикро. Мають у нашу кімнату, у нашу перлинку, якогось мужчинку з жінкою селити. Блін. Мені важко було звідси їхати(ті всі рази, коли я думав, що востаннє), а їм. Я ж то усвідомлюю, що так має бути.

Паршиво все якось.

Другого дня подій відбулося більше, так як був там зранку :).

Відвідав клуб відеопоезії, сподобалося.

Розмалював свого кашкета. Прикольна ця штука - малювання на футболках. Футболку зажав, а за тою якої не шкода лінь було вернутися. Порозмальовувалися повністю. Спочатку хлопці дивилися як на диковинку, але потім як розійшлися.

Ще валюта там своя була: буфони

І дівочки нівроку такі;)

…далі »

Якби тиждень тому мене спитали: “Щоб ти зробив, якби знайшов телефон?”.  Я б відповів, що віддав би, але напевно з деякою невпевненістю(все таки халява…хз). Но сьогодні я з упевненістю можу сказати: Віддав би!

Йоклм! Це така запара, що ну його в баню ту наживу. Загубив я телефон! 1300- відвалив 9ть місяців тому. Дорогуватий, якщо врахувати, що я нічого не заробляю. Але я не знаю, чого саме мені шкода. Чомусь здається, що грошей - ні. Знаю, що такий(хоча б приблизно) мені прийдеться купити за свої грошенята, а це вже буде ой як важко.

Привик я просто до нього, якось ніби частинку тебе вирвали. Ну не вирвали, бо в тому тільки моя вина. Ще й того напевно паршиво, що нема кого звинуватити крім себе.

Як знайдете телефон - віддайте, а ще краще не губіть. Щось типу порада-мудрість.:)

Нарешті вчора влаштувався юридично на роботу. Ну тобто на роботу я з 1 серпня. Але наказ на руках.

Ну і напарився. Цілий тиждень пішов. Копачинці - Івано-Франківськ - Городенка - Івано-Франківськ - Копачинці(це зараз буде).

Але відпочив нехило. Нічна прогулка Городенкою, нові знайомства. Годинні розмови про футбол!

В брата іменини - Вітаю!!!

P.S. Брата звати Павлом.

З 27 по 29 відвідав фестиваль Уніж – фестиваль українського формату. Відпочив на славу! Але попорядку. Зранку в п’ятницю ще доробляв паркан, гріло сонечко. Додороблявся до того, що вирушав після обіду з дому, коли почався дощ. Він мене супроводжував всю дорогу. Добирався так: автом, човном і пішки. Коли прибув на місце, то дощ закінчився.

Уніж з протилежного берега:

А це вже на місці:

В перший день фактично нічого не застав. Тільки кузню і концерту трошки, який до кінця не відбувся через дощ.

А це вже прибула підмога:

Перший день так і закінчився споживанням того, щшо вони принесли.

А поселився я на березі самого Дністра. В основному містечку якось не затишно було.

Далі будуть описані решта дні, які на події були більш багатими.

Ну от і все. На руках диплом спеціаліста. І я вже офіційно “не студент”, а “молодий спеціаліст”, як нас назвали у Прикарпаттрансгазі.

Випускний відгуляв. Відгуляв на славу. Собі ставлю четвірочку, бо все таки язик в кінці забагато розв’язався, але все було супер.

Вручення, п’янка, танці, танці/п’янка, зустріч сонця. Ну ще як бонус похід на лікер “Старий Таллін”.

Під гуртожитком, жителі гуртожитка

…далі »

Пів дня просидів під Прикарпаттрансгазом, аж поки щось таки дізнався. Поки стану на роботу. то прийдеться трохи попаритися. Пройти медичну і приїхати ще раз у Франківськ. Вроді нічого страшного, але з моїм добиранням, то фактично цей тиждень пропадає. На роботу з серпня. А з понеділка в Ужгород на розвідку.

Нарешті я в нормальному неті, точніше взагалі в неті. Був ще вчора, але тільки пошту провірив і бйо далі. На вихідних відвідав фестиваль в Уніжі, але про нього пізніше, бо зараз відчалюю на випускний.

Не знаю чи тішитися, чи сумувати. Коли вчимося, то дуже чекаємо цього дня, але коли він настає, то розчаровуємося. Ну це в принципі з усім так в житті. Але не буду нити, бо настрій все таки святковий. Випускни, а далі на свій хліб. Сім років відучився. Є що згадати. Точніше: є чим похвалитися, але нема, що дітям показати :). Багато було і гарного, і не дуже, але вигрібалося, якось з горем пополам. Досвід так сказати деякий та набутий.

А тепер я побіг, деталі потім… як відживу