Просто блоґ

Те, що ми за всі свої вчинки рано чи пізно будемо відповідати, стає все більш наявнішим. Так я почав пост про те, як мені сьогодні помстився “пижик”. В Ужгороді дуже смішні маршрутки(фото). Такі я бачив і у Франківську, але не більше трьох. Тут усі!!! З самого першого дня, коли ми бачимо на вулиці таку маршрутку, то зразу посміхаємося. Є свій топ-”смішних пижиків”(так ми їх прозвали). Найсмішніших два: розовий з Аладіном і зеленобілий зі шторами:).

Отак і сьогодні вже йдемо додому і тут зза повороту “смішний пижик, ми зразу в сміх і тільки зотіли щось сказати, як він проїхався по невеличкій калюжі, яка в той момент була навпроти нас.

Я був поближче до проїзджою частини! От такі вони, злопамятні…

А якщо бути точним, кіно, феєрверк і трошки проУжгород.

Нарешті сьогодні відвідав найсучасніший(так сказано в рекламі) кінотеатр Ужгорода “Доміон”. В ньому я буві раніше. Заходив, щоб пітвердити описи співробітників, щодо цін. Троє людей про нього розказували, і кожен щось сказав, своє особливе і примітивне. Насамперед зайти в нього спонукала заява Андрія, що ціна там 30 грн. Ні! Ціна на денні сеанси 15, на вечірні 18. Нормально подумалося, приблизно як у Франківську. Але ні. Крісла в ньому ще старенького зразка, тому сиділка трохи нагризлася :). Звук так собі, не ахті, пропадає чутку. Але взагаліто може бути. З тим як вонипоказують, то раз на два місяці можна буде забігти на щось цікавеньке.

А дивився “Мумію 3″. Отут я напевно і почну офіційно рубрику опису фільмів,які я переглянув. Оцінювати поки не буду. Система n-бальної шкали мені не подобається, тому придумаю щось своє. Ідея вже, в принципі воно всеріно зведеться до чогось подібного на ту систему, але про це, коли придумаю…

Мумія 3. Гробниця імператора драконів

Кінотеатр: “Доміон”, Ужгород

Починається фільм з такого собі просвіту історії, про імператора і те як утворилася його гробниця. …далі »

Принйняв перших гостей у якості господаря. Господаря, хоч хата і не на своїй хаті, але принаймі приїзджали до мене :).

Приїхали батьки, подивилися на обстановку в якій я живу, сказали: може бути!

Зробив для них прогулку невеличку по Ужгороду і замку(поспішали, довго їхати). Подивилися, пофоткалися і поїхали.

І знову таке відчуття, що ти став на битву з цим світомна одинці.Довезли мені ще деякі речі, всі. Фактично з дому мені вже нічого не треба. Виселився остаточно:).Не те. щоб сумно, але якось трошки не по собі.

І ще таке, свято Незалежності тут святкується зовсім по інкшому. Пофігічно, але це напевно в місті завжди так. Просто не ходив нікуди, суто на святкування.

Сниться мені, що десь в тумані, схоже, що дома. Памятаю, що я чогось розлючений і або ножиком, або розбитою банкою випадково при поспіху перерізаю собі руку. Перерізаю по середені між ліктем і зап’ястям.

І тут я вже все чітко памятаю. Руку я беру прикладаю і вона як нічого не бувало, нормально пристаилась. Я пішов на роботу. Працював я у сні так як і в реалі, але чомусь в Городенці. Проходить кілька днів і чую, що рука таки болить. Я до лікаря, там чогось і мама появляється, і вчителів багато зі школи, і дітей. І та лікарня вже перетворилася на будинок культури, сцена…

Маленький туман, в ньому прийом до лікаря і тут він пере відсмикує руку дивиться, прикладає назад, на операцію.

Операція проходить на якійсь заправці, не далеко від його дому і роботи моїх друзів-однокласників в якомусь офісі. Поки я чекав, то побував у ни, поомоніли. Вирішив глянути до руки, бо боліла. Я її трошки порухав і вона стала менше боліти.

Операція пройшла успішно!  І тут просинаюся і нормально кладу руку, яка була прижата!

Вітаю усіх з Днем нашої Незалежності!!!

Це велике свято для нашої країни і народу. Дуже багато і дуже багатьма прикладено зусиль, щоб такий день святкувався. І вже здється маємо, але ще таки шарпають тією країною. Це я вже про тих, що завтра будуть говорити душу рвущі від патріотизму слова. Але не буду псувати святковий настрій :).

Бажаю всім  гарного Дня Незалежності України! Завжди бути незалежними думками і вільними вибором. І щиро вірити, що в нас все вийде!

Слава Україні!

Колись оголошував конкурс Як назвати котика!?

Котика назвали давно, а я так і сказав про це. Немав нету, щоб фотки зразу ж виставити.

Ну що ж нет у мене вже є і котик вже названий.

Зголосився аж один чоловік. Дякую тобі Сергій, назви гарні, але мама назвала по своєму.

Звати цього кадра, що на кадрах внизу: Сніжок!

P.S. Всі учасники конкурсу отримують заохочувальні призи: пивко ;, як буду в Франківську!

Починаючи з третього курсу коледжу і до кінця університету я спокійно міг собі дозволити таку річ, як не піти на другу пару через те, що хочу спати. Для мене це не здавалося надто частим, але не так думали в навчальних закладах. Навіть в студентських гороскопах пишуть, що я любитель цього. Останній курс в універі в нас взагалі пари починалися з третьої чи четвертої пар. Спати ранком я привик.

А тут. Два тижні я вставав в 6:35, а тепер взагалі буду в 6:15 вставати. І так кожен день. 15 хв пішки, 30 хв ікарусом і я на роботі.

Не знаю як я це витримую, але витримую. І тепер засидітися до після 12ть мені це пізно. В суботу і неділю пізніше 9ть не встаю. Тобто адаптація проходить легко. Правда на роботі до обіду позволяю собі таке явище, як позіхнути.

Сьогодні переїхали з приїзджої на хату, де і будемо надалі жити от тільки за “пеньонзи”. Могли ще пожити два тижні нахаляву і зекономити 50 $ кожен. Але дуже хотілося сюди. Проста математика: ти живеш у приїзджій до вересня і економиш гроші. Але… я думав чого так тягнуло сюди. Хата, як хата. Та справа не в хаті, а в… стабільності, упевненості, хоч і меленькій.

У вівторок вже буде як три тижні ми тут. За цей час ми постійно в якомусь русі і не знаємо на чому стоїмо. А тепер ми хоч знатимемо, на чому спатимемо і де.  Звісно це не наше, але поки хай буде так, може з часом і доживуся до такого.

Завтра ще крок в кра’єрному рості. Нарешті приступаю до роботи, до самостійної ще далеко, але тепер принаймі щось буду вчити і робити під керівництвом інженерів!

Вперед до сну, бо зранку до роботи!(6:15 підйом) Я в житті так рано не вставав, не рахуючи поодиноких винятків.

Сьогодні здав екзамен з Охорони праці!

Тепер я допущений до стажування, а відповідно до роботи і навчання хитрощів КВПіА.

От тепер мало б бути вже щось цікаве!

Поживем…

Нічого не писав, бо не хотів. Не хотів нічого писати, поки не здам екзамен. Він завтра. Здається  вже закінчив інститут, які можуть бути екзамени. А фіг там. Здаю екзамени по ОП, ТБ і ЕБ(різні види праці і безпеки :)).

Но що саме головне. Два тижні ми сіділи і читали, мали читати інструкції. Здається вже на роботі, мали б то все серйозно сприймати. Та де. Пофігізм ще більший ніж студентом. Бо чогось знаю, що здам, якщо не за перший раз, то за другий(останній).

Але один нюанс, який чомусь до мене дійшов за сьогоднішній цілий день роздумів, останній день читання.

Здати мушу, бо підйомні дали(і не хилі такі), та й наморочилися з тим прийомом на роботу. Ну і ще щось трошки вчив.

Але оцінка, оцінка буде не у вигляді цифер. Здав або не знав. І  сенс не в цьому, а в мені. Це буде як представлення, чим ти дихаєш мужчинко??? - будуть дядьки дивитися. Хм… Повалив я читати…